Дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 3 Галицького та Франківського районів міста Львова

 





Сором’язлива дитина

 Кожний із дорослих зустрічав тихих, непомітних дітей, котрі не люблять дитячого шуму. Яких дуже люблять строгі бабусі, виховательки й учительки в початковій школі. Вони дуже «зручні», не завдають клопоту. Часто неуважні дорослі помиляються й сором’язливих дітей вважають «добре вихованими». Це не так. Добре виховані діти не завжди сором’язливі. Вони просто добре знають правила поведінки й пристойності, дотримуються їх, але при цьому ще й почуваються комфортно та впевнено. А сором’язливі може й знають правила, але не вміють поводитися інакше. Наше завдання – сіяти в них впевненість, поступово розрушувати невидиму стіну, що ховає їх від зовнішнього світу.

 

Що НЕ потрібно робити батькам сором’язливих дітей

 

-       Постійно говорити при дитині (і без неї також): «Вона в нас така сором’язлива. Це табу.

-       Жартувати й висміювати в присутності інших.

-       Спеціально культивувати незручність і комплекс «бридкого каченяти» у дитини.

-       Говорити про те, що дитина не так розумна, як ви хотіли.

-       Провокувати невпевненість і тривожність  дитини.

-       Перетворювати свою дитину в Попелюшку або солдата.

-       Не дозволяти гратися з іншими дітьми й ізолювати від однолітків.

-       Підкреслювати незахищеність дитини, її несамостійність і залежність від інших (від батьків зокрема).

-       Сварити дитину за те, що вона сором’язлива, боязка.

-       Проявляти постійну тривогу і страх за життя та благополуччя дитини.

-       Постійно принижувати дитину, знижуючи рівень її самооцінки.

-       Не забувайте, що в дитини є очі і вуха. Реакцію на її поведінку бачить на вашому обличчі.

Що потрібно робити батькам сором’язливої дитини

 

-       Підвищувати рівень її самооцінки.

-       Бути делікатним, не розчаровуватися у своїй дитині.

-       Бути емоційно відкритим до дитини.

-       Робити все, щоб дитина не почувалася незахищеною і залежною від вас.

-       Гасити тривогу з найменшого приводу.

-       Учити дитину самоповаги (на власному прикладі).

-       Учити розумного ризику, переживати поразку.

-       Формувати навички спілкування.

-       Навчати цікавих ігор, у які можна грати з іншими дітьми.

-       Допомогти знайти друга, який міг би захистити дитину в колі однолітків.

-       Заохочувати ігри з ровесниками.

-       Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з іншими дітьми, не оцінювати переваги дитини «за шкалою краси».

-       Дитина повинна відчувати свою неповторність.

-       Не дозволяти іншим дорослим критикувати вголос розум і зовнішність вашої дитини.

-       Любити свою дитину.

-       Спілкуватися з нею, приділяти свій час не для навчання, а для розвитку дитини.

-       Співчувати дитині, підтримувати її.

 

Що зробити, аби правила працювали?

 

     Щоб правила працювали, вони повинні ….. працювати. Тобто правила гарні й корисні, коли їх застосовують. Якщо ви прекрасно знаєте правила дорожнього руху, але переходите дорогу на червоне світло, значить, у вас ці правила не працюють. Так і в спілкуванні з дитиною. Якщо ви знаєте, що дитину треба підтримати й бути з нею терплячою та доброзичливою, а замість цього дратуєтеся й критикуєте… то чи працюють правила?

 

     Батьки часто скаржаться на те, що «сили не вистачає, нерви не витримують». Але для блага дитини  «нерви» потрібно «знаходити» всередині себе.